Цит.по: Юридичний інтернет-ресурс: Протокол
ВС/КЦС, справа № 357/7940/16-ц, 27.02.19
Рішенням суду першої інстанції позов власника будинку про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом виселення було задоволено. Суд мотивував рішення тим, що відповідач, не будучи членом сім'ї позивача, відмовляється добровільно виселитися, з будинку позивача, внаслідок чого порушує право власності і чинить власнику будинку перешкоди в користуванні нерухомим майном.
Втім, апеляційний суд зазначене рішення скасував, в позові відмовив оскільки відповідач проживає у спірному будинку як колишній член сім'ї власника житла, тому підстави для його виселення відсутні.
Але Верховний Суд у складі колегії Касаційного цивільного суду визнав законним і обґрунтованим саме рішення суду першої інстанції, виходячи з того, що цивільним законодавством не передбачене збереження права користування житлом за відповідачем, який хоч і правомірно вселився у спірний будинок, але його право припинилося, оскільки на час розгляду справи він перестав бути членом сім'ї власника.
Суд врахував, що відповідач свого часу перебував у шлюбі дочкою позивача, яка померла, а також той факт, що сторони не пов'язані спільним побутом і не мають взаємних прав та обов'язків.
Отже відповідач проживав у спірному будинку в якості члена сім'ї (чоловік померлої дочки позивача) і набув право користуванням чужим майном, яке по своїй суті є сервітутом.
Аналіз положень глави 32 ЦК України свідчить, що сервітут - це право обмеженого користування чужою нерухомістю в певному аспекті, не пов'язане з позбавленням власника нерухомого майна правомочностей володіння, користування та розпорядження щодо цього майна. Відповідно до частини другої статті 406 ЦК України сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.
Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом України у постанові від 15 травня 2017 року в справі № 734/387/15-ц.
